Духовне життя людини. Сенс життя у нестабільному світі

Ми зазвичай припускаємо, що світ є доброзичливим місцем. Ми схильні вважати себе добрими людьми та намагаємося мінімізувати вплив випадковості у своєму сприйнятті подій, вірячи в абстрактну справедливість, контроль над ситуацією чи духовну силу, яка приносить порядок у наш хаотичний світ. Якими б ілюзорними не були ці вірування, доки реальний досвід не ставить їх під сумнів, вони дають нам стабільну картину світу, що забезпечує наше життя змістом та метою. Однак, якщо ми стикаємося з життєвою кризою, наприклад, зі смертю близьких або зі своєю власною смертю, ці вірування можуть розбитися об сувору реальність, яка позбавляє нас фундаменту, на якому ми могли б ґрунтувати своє розуміння світу та свого місця в ньому.

Духовні кризи людини - це психологічні стани, пов’язані зі стосунками людини з духовними сутностями, які можуть супроводжуватися віруваннями та переконаннями, що стосуються сенсу чи цілей життя.

Оскільки фундаментальні вірування та переконання похитнулися, а правила, за якими людина раніше жила, зведені нанівець, наростає занепокоєння, що підштовхує нас до того, щоб долати кризу. У цьому процесі одні спиратимуться на свої релігійні вірування, інші йдуть шляхом духовного дослідження нових шляхів набуття сенсу, хтось відкине релігію і стане запеклим циніком, тоді як інші звернуться до благодійності та добрих справ у спробі відшукати спокій та новий сенс життя.
Який би варіант людина не обрала, важлива гармонія, в якій знаходиться духовне життя людини. Сенс життя у кожного свій, і важливо, щоб нам було з цим сенсом комфортно.